Парубок і скриня-самольот
Як ті стали до війни, то той святий Петро взяв повну скриню жару і полетів на неприятеля. Як став згори тим жаром сипати, ті мусіли відступити, бо казали, що то справді святий Петро. І знову війни немає. І вже так було з півроку. Як пройшло півроку, той сильний король знову згадав образу, знову іде війною. Як святий Петро то взнав, став дуже переживати. Бо як з попередньої війни летів, залишився кусок жару в тій скрині, і від нього відгоріли крила. Та й він не мав вже на чому летіти.
І як стали королі до війни, святий Петро наказав привести йому такого коня, яким ще не їздили. І як сів на того коня, то сказав зв'язати ноги попід живіт коня і виїхав у поле. Він хотів, щоб той кінь причинив йому смерть, бо тої третьої війни він не мав вже як виграти. І понісся кінь по полі. Петро хотів дістатися до лісу. Він думав, що вхопиться за дерево, а кінь понесеться, і розірве його (бо ноги в нього зв'язані). Тим часом кінь побіг просто на війну, не біг до лісу. Біжить кінь полем, а серед поля стояла стара фігура, ухопився Петро за тогу фігуру, думав що вже буде йому смерть, та й вирвав її. Та й побіг кінь з ним і тою фігурою просто на війну. І як він став бити тою фігурою направо й наліво, то так половину війська перебив. І знову той ворожий король має відступати, бо вже немає ким воювати. І сказав він:
- То є правда, що в нього за зятя святий Петро. Три рази я починав війну, і всі три рази мав я виграти, але мене з неба карали. І так той бідний ткач зостався в короля за зятя.
Записано Осипом Роздольським у с.Лешнів (сучасного Бродівського району Львівської обл.), від Гілька Теслюка, 1896р. Стиль запису збережено.
І як стали королі до війни, святий Петро наказав привести йому такого коня, яким ще не їздили. І як сів на того коня, то сказав зв'язати ноги попід живіт коня і виїхав у поле. Він хотів, щоб той кінь причинив йому смерть, бо тої третьої війни він не мав вже як виграти. І понісся кінь по полі. Петро хотів дістатися до лісу. Він думав, що вхопиться за дерево, а кінь понесеться, і розірве його (бо ноги в нього зв'язані). Тим часом кінь побіг просто на війну, не біг до лісу. Біжить кінь полем, а серед поля стояла стара фігура, ухопився Петро за тогу фігуру, думав що вже буде йому смерть, та й вирвав її. Та й побіг кінь з ним і тою фігурою просто на війну. І як він став бити тою фігурою направо й наліво, то так половину війська перебив. І знову той ворожий король має відступати, бо вже немає ким воювати. І сказав він:
- То є правда, що в нього за зятя святий Петро. Три рази я починав війну, і всі три рази мав я виграти, але мене з неба карали. І так той бідний ткач зостався в короля за зятя.
Записано Осипом Роздольським у с.Лешнів (сучасного Бродівського району Львівської обл.), від Гілька Теслюка, 1896р. Стиль запису збережено.