Пан Коцький

Скачати   Роздрукувати


 ( 159)
    ПАН КОЦЬКИЙ
    В одного чоловiка був кiт старий, що вже не здужав i мишей ловити. От хазяїн його взяв та вивiз у лiс, думає : "Навiщо вiн менi здався ? Тiльки дурно буду годувати. Нехай краще в лiсi ходить." Покинув його, а сам поїхав. Коли це приходить до кота лисичка та й питає його: - Що ти таке ? - А вiн каже: - Я - пан Коцький ! - Лисичка каже: - Будь ти менi за чоловiка, а я тобi за жiнку буду. Вiн i згодився. Веде його лисичка до своєї хати, - так уже йому годить: уловить де курочку, то сама не їсть, а йому принесе. От якось зайчик побачив лисичку та каже їй: - Лисичко-сестричко, прийду я до тебе на досвiтки. А вона йому: - Є у мене тепер пан Коцький, то вiн тебе розiрве! Заєць розказав за пана Коцького вовковi, ведмедевi та дикому кабановi. Зiйшлись вони докупи, стали думати, як би побачити пана Коцького, - та й кажуть: - А зготуємо обiд ! I взялися мiркувати, кому по що йти. Вовк каже: - Я пiду по м'ясо, аби було, що в борщ. Дикий кабан каже: - А я пiду по буряки i картоплю. Ведмiдь: - А я меде принесу заїсти. Заєць: - А я капусти. От роздобули вони всього, почали обiд варити. Як зварили, стали радитись: кому йти кликати на обiд пана Коцького. Ведмiдь каже: - Я не пiдбiжу, як доведеться тiкати. Кабан: - А я теж неповороткий. Вовк: - Я старий уже i трохи недобачаю. Тiльки зайчиковi й приходиться. Прибiг заєць до лисиччиної нори, коли це лисичка вибiгає, дивиться, що зайчик стоїть на двох лапках бiля хати, та й питає його: - А чого прийшов ? Вiн i каже: - Просили вовк, ведмiдь, дикий кабан i я прошу, щоб ти прийшла зi своїм паном Коцьким до нас на обiд! А вона йому: - Я з ним прийду, але ви поховайтесь, бо вiн вас розiрве. Прибiгає зайчик назад та й хвалиться: - Ховайтеся, казала лисичка, бо вiн як прийде, то розiрве нас! Вони й почали ховатися: ведмiдь лiзе на дерево, вовк сiдає за кущем, кабан заривається у хмиз, а зайчик стрибає у кущ. Коли це веде лисичка свого пана Коцького. Доводить до столу, а вiн побачив, що на столi м'яса багато, та й каже: - Ма - у!.. Ма - у!.. Ма - у!.. А тi думають: "От, вражого батька син, ще йому мало! Це вiн i нас поїсть!" Вилiз пан Коцький на стiл та почав їсти, аж за вухами лящить. А як наївся, то так i простягся на столi. А кабан лежав близько стола у хмизi, та якось комар i вкусив за хвiст, а вiн так хвостом i крутнув; кiт же подумав, що то миша, та туди, та кабана за хвiст! Кабан як схопився та навтiки! Пан Коцький злякався кабана, скочив на дерево та й подерся туди, де ведмiдь сидiв. Ведмiдь як побачив, що кiт лiзе до нього, почав вище лiзти по дереву, та до такого долiз, що й дерево не здержало - так вiн додолу впав - гуп! - та просто на вовка, - мало не роздавив сердешного. Як схопляться вони, як дременуть, то тiльки видко; а заєць i собi за ними - забiг не знать куди ... А потiм посходились та й кажуть: - От який малий, а ледь-ледь нас усiх не поїв!