Про хлопця, що не знав боятися

Скачати   Роздрукувати

 ( 168)
    Про хлопця, що не знав боятися
    Був один хлопець. Ще йому було три роки, а він не знав боятися. Іде в ліс на тріски, а йому кажуть:
    — Не йди, синку, бо напудишся!
    — А я не боюся,— каже він.
    Як підріс, пішов служити. Просить чоловіка:
    — Ґаздо, научіть мене боятися та буду у вас служити!
    Ґазда пристав. Вечором послав хлопця на хлів спати. А на тім хліві щось пуджало. Вранці звідує ґазда:
    — Чи ти не боявся?
    — Ні!
    Лишив хлопець ґазду, пішов до другого.
    — Чи ви научите мене боятися?
    — Навчу.
    Пішли орати на діл. А там стояли два стовпи, а на них висіли розбійники. Ґазда зарубав сокиру в одного стовпа і лишив. Вечором дома каже:
    — Но, хлопче, забули ми топір на ділу.
    — Я принесу.
    — Не йди, бо напудишся.
    — Я не боюся.
    Побіг хлопець і хоче брати топір, а мертвий повішеник проговорив:
показати повністю
    — Ой, небоже, що я би пив!
    — Та як тобі подати води?
    — Зачерпни у шапку і подай на жерді.
    Хлопець так і зробив. І другий повішеник закликав на нього:
    — Ой, небоже, що би-м пив!
    І хлопець зачерпнув у шапку води і на жерді подав йому. І повішеники подарували хлопцеві палицю і міх.
    Повернувся хлопець додому. Звідує його ґазда, чи не боявся.
    — Не боявся! — і розповів ґазді, що з ним було.
    Лишив він ґазду і пішов у військо. А у царя був один бурок. І хлопець стояв на варті біля того бурка. Вночі приходить чорт.
    — Іди геть, бо я тебе задушу!
    — Ти мене?! Я дістав наказ тут стояти, то й буду стояти!
    Чорт збоявся і втік. У пеклі розповів, що за хлопець стоїть на варті біля бурка. Зібралися чорти і почали хлопця страшити. Айбо хлопець не боїться. Загойкав на міх:
    — Міше, бери їх!
    Міх зав'язався. А хлопець закричав па палицю:
    — Палице, бий!
    І палиця почала бити. Чорти ячать і просять:
    — Підпишемо контракт, що сюди більше не прийдемо.
    І підписали контракт кров'ю з перста. І пішов хлопець по цімрях. Увидів старого царя — ще був живий, не задушений. Пішов до молодого царя і сказав:
    — Ідіть у бурок і візьміть свого нянька.
    Узяли старого царя. Хлопець передав їм контракт, підписаний чортами. Звідує його молодий цар:
    — Що ти за се хочеш?
    — Научіть мене боятися.
    — Коли ти не боявся чортів, то як я тебе научу боятися?!
    Цар написав письмо: коли би хлопець десь умер, то мають його по-царськи поховати. Узяв хлопець письмо і йде світом. Міх і палиця на руках. І дійшов так далеко, що уже би йти під землю. Виломив собі страпату галузу і з нею спустився на той світ. Видить: всі чорти тут. Чорти переглянулися: то він! Варять пшеницю у котлі. Старший його звідує:
    — Чого ти сюди прийшов?
    — Я знаю, чого. Дайте мені сю галузку замочити у котел.
    Чорти не дають. Айбо хлопець імився за міх — і чорти зразу дозволили. Замочив галузку — і вся пшениця імилася на галузку. І з тою галузкою хлопець піднявся на сей світ. Потряс галузкою — і з пшениці зробилися вівці.
    Жене хлопець вівці полониною. У видів золоті ворота. Відоперлися ворота — і вівці побігли у ті ворота. То були ворота на небо.
    Зажурився хлопець, що залишився без овець. Вийняв із тайстри ошийок і їсть. Далі пішов до криниці напитися води. Ліг, сперся на руки і хоче пити води. А під листом ворухнулася жаба. І він напудився і вмер.
    Пастухи знайшли царську картку і передали цареві своєї держави. І хлопця поховали по-царськи.