Багач та хлопець із села Розумовичів

Скачати   Роздрукувати

 ( 1)
    У великодню суботу ішов із міста бідний хлопець. І наздогнав він багача, що їхав повною фірою зерна.
    - Де ви були, пане? - спитав хлопець.
    Багачеві полюбилося, що його паном назвали.
    - Возив я пшеницю продавати, - каже він. - Та не було купців. А в тебе, хлопче, може вже й ноги болять? Сідай, підвезу.
    Сів хлопець, а багач випитує:
    - Та з якого ти села?
    - Із Розумовичів, - відповідає хлопець.
    - Чи не такі розумні люди там живуть, що село Розумовичі називається? - засміявся багач.
    - Для себе розуму мають. А дурням не дають. Бо дурні не знали б, що з розумом робити.
    - Тоді й ти маєш бути мудрий.
    - Мудрий чи ні, а скільки мені треба розуму, стільки маю.
    Незабаром довелося їхати через ріку. Як були посеред води, багач зупинив волів і наказує:
    - Ти з Розумовичів, то злізай із воза і перейди річку своїм розумом.
    - Пане, як мушу злізати, то дозволь хоч рудом пройти поміж воли, - попросив хлопець.
    Багач дозволив. Хлопець пройшов уперед, вийняв з ярма занізку, сів на вола і каже:
    - Бувайте здорові, пане. Дякую за вола.
    Багач почав просити:
    - Хлопче, як я переїду ріку з одним волом? Я лише пожартував з тобою. Вернися, разом поїдемо. Переночуєш у мене, та й гостина буде.
показати повністю
    Повернувся хлопець, запріг вола, і далі рушили.
    Дома жінка багача нагодувала, а хлопцеві постелила на припічку і голодного спати залишила.
    Уночі багачеві не спалося.
    - Хлопче, - каже він, - ти не вечеряв і, може, дуже голоден?
    - Не вечеряв, - відповідає хлопець. - Та з розумом голоден не буду.
    Подрімав багач, а далі питає:
    - Хто в Розумовичах тепер староста?
    - Був пан Постоловський, - каже хлопець. - А тепер скинули його з тої служби і вибрали пана Чоботовського. Та й помічників йому дали - пана Хлібовського та пана Гусаковського.
    Про таких панів багач не чув, але похвалився:
    - Панів Хлібовського та Гусаковського я добре знаю. То були мої перші друзі.
    - Перейшли ваші перші друзі пан Хлібовський та пан Гусаковський у село Торбонці, - розповідає хлопець. - А на їх місце пана Постоловського поставили.
    Багач пригадував, що то за пан Постоловський. Та так і не пригадав, заспав.
    Вранці прокинувся, а хлопця із села Розумовичів нема. Пропали з хлопцем і чоботи, які хотів багач на великдень взути.
    - Понесеш, жінко, сама паску та печеного гусака святити, бо нема моїх чобіт, - каже багач.
    Пішла жінка паску і печеного гусака витягати, а в печі тільки латані постоли.
    - Бодай би його громи вбили, - вилаяла хлопця. - Говорив нам про панів Постоловського, Чоботовського, Хлібовського, Гусаковського та про село Торбонці, а ми й не доміркувалися.
    А багач буркнув:
    - Правду казав, що він з Розумовичів.