Багач та хлопець із села Розумовичів

Скачати Роздрукувати

( 1)

У великодню суботу ішов із міста бідний хлопець. І наздогнав він багача, що їхав повною фірою зерна.
- Де ви були, пане? - спитав хлопець.
Багачеві полюбилося, що його паном назвали.
- Возив я пшеницю продавати, - каже він. - Та не було купців. А в тебе, хлопче, може вже й ноги болять? Сідай, підвезу.
Сів хлопець, а багач випитує:
- Та з якого ти села?
- Із Розумовичів, - відповідає хлопець.
- Чи не такі розумні люди там живуть, що село Розумовичі називається? - засміявся багач.
- Для себе розуму мають. А дурням не дають. Бо дурні не знали б, що з розумом робити.
- Тоді й ти маєш бути мудрий.
- Мудрий чи ні, а скільки мені треба розуму, стільки маю.
Незабаром довелося їхати через ріку. Як були посеред води, багач зупинив волів і наказує:
- Ти з Розумовичів, то злізай із воза і перейди річку своїм розумом.
- Пане, як мушу злізати, то дозволь хоч рудом пройти поміж воли, - попросив хлопець.
Багач дозволив. Хлопець пройшов уперед, вийняв з ярма занізку, сів на вола і каже:
- Бувайте здорові, пане. Дякую за вола.
Багач почав просити:
- Хлопче, як я переїду ріку з одним волом? Я лише пожартував з тобою. Вернися, разом поїдемо. Переночуєш у мене, та й гостина буде.
показати повністю

Повернувся хлопець, запріг вола, і далі рушили.
Дома жінка багача нагодувала, а хлопцеві постелила на припічку і голодного спати залишила.
Уночі багачеві не спалося.
- Хлопче, - каже він, - ти не вечеряв і, може, дуже голоден?
- Не вечеряв, - відповідає хлопець. - Та з розумом голоден не буду.
Подрімав багач, а далі питає:
- Хто в Розумовичах тепер староста?
- Був пан Постоловський, - каже хлопець. - А тепер скинули його з тої служби і вибрали пана Чоботовського. Та й помічників йому дали - пана Хлібовського та пана Гусаковського.
Про таких панів багач не чув, але похвалився:
- Панів Хлібовського та Гусаковського я добре знаю. То були мої перші друзі.
- Перейшли ваші перші друзі пан Хлібовський та пан Гусаковський у село Торбонці, - розповідає хлопець. - А на їх місце пана Постоловського поставили.
Багач пригадував, що то за пан Постоловський. Та так і не пригадав, заспав.
Вранці прокинувся, а хлопця із села Розумовичів нема. Пропали з хлопцем і чоботи, які хотів багач на великдень взути.
- Понесеш, жінко, сама паску та печеного гусака святити, бо нема моїх чобіт, - каже багач.
Пішла жінка паску і печеного гусака витягати, а в печі тільки латані постоли.
- Бодай би його громи вбили, - вилаяла хлопця. - Говорив нам про панів Постоловського, Чоботовського, Хлібовського, Гусаковського та про село Торбонці, а ми й не доміркувалися.
А багач буркнув:
- Правду казав, що він з Розумовичів.