Чарівна лопата

    Чарівна лопата Був собі один чоловік. Любив він випити, погуляти. До того догулявся, що продав останню корову. Реве жона, з хижі його проганяє. А він їй каже:
    — Не журися, жоно. Якось ми з сього вийдемо. Лише ти мені поможи.
    — Що тобі помагати? — розсердилася жона.— Може, пити?
    — Пити не пити, а під корчму треба буде тобі піти. Розповів чоловік, що має жона робити під' вікном корчми, а сам зайшов до корчми.
    — Мошку! Всіх пригощаю! — каже чоловік.
    — А хто буде платити?
    — Чарівна лопата. Ти налхвай, а я доти збігаю за лопатою,— каже чоловік.
    Доки Мошко всім поналивав, чоловік прибіг з лопатою. Поклав чоловік одну крону на лопату, висунув лопату за вікно і приказав:
    — Лопато, подвої!
    Затягнув лопату до корчми — а на ній уже дві крони, висунув лопату за вікно і приказав:
    — Лопато, подво ї!
    Затягнув лопату до корчми уже з чотирма кронами. Вийняв із жеба десять крон, поклав на лопату, висунув за вікно і приказав:
    — Лопато, подвої! Лопата подвоїла і десятку. У видів ото Мошко і каже:
    — Іване! Може би, ти продав оту лопату?
    — Та що ви. Мошку! Не є таких грошей, аби я продав моє багатство. Видить Мошко, що ґешефту не буде, почав поїти Івана, бо з п'яним легше стокмитися. Зробився Іван п'яним, співає, танцює.
    — Іване,— каже Мошко.— То дурна робота: сюди-туди лопату сувати. Я тобі нараз дам шапку грошей — не мучся з лопатою.
    — Добре! — погодився Іван.
    Відміряв Мошко шапку грошей, дав Івану. А Іван передав Мошкові при свідках чарівну лопату. Мошко нараз почав перевіряти, чи не обманув його Іван. Поклав на лопату п'ять крон, висунув лопату за вікно і каже:
показати повністю