Цап та баран

Скачати   Роздрукувати

 ( 42)
    ЦАП ТА БАРАН
    Були собі чоловік та жінка, мали вони цапа й барана.
    От, було, цап побіжить на город по капусту - і баран туди, цап у сад- і баран за ним.
    - Ох, жінко,- каже чоловік,- проженімо ми цих барана й цапа, а то за ними ні сад, ні город не вдержаться. А забирайтесь-но, цапе й баране, собі куди-небудь, щоб вас не було у мене в дворі.
    Пішли вони. Ідуть та й ідуть. Посеред поля лежить вовча голова.
    - Бери, баране, голову, бо ти дужчий.
    - Ох, бери, цапе, ти, бо ти сміливий.
    Узяли голову і вкинули у торбу.
    Ідуть та й ідуть, коли віддалік горить вогонь.
    - Ходімо й ми туди, там переночуємо, щоб нас вовки не з'їли.
    Приходять, аж то вовки кашу варять.
    - А, здорові, молодці!
    - Здорові! Здорові?.. Ще каша не кипить-м'ясо буде з вас.
    Ох, як там цап налякався, а баран давно вже труситься. Цап і придумав:
    - А подай лишень, баране, оту вовчу голову! Приніс баран.
    - Та не цю, а подай більшу!-каже цап.
    Баран знову тягне ту ж саму.
    - Та давай ще більшу!
показати повністю
    Мовчать вовки.
    От один із них і починає:
    - Гарно каша кипить, тільки нічим долить - піду я по воду. Як пішов вовк по воду, то й не вернувся: "Хай вам абищо!"
    Набридло другому його дожидати:
    - Е, вражий син, пішов та й сидить, нічим каші долить.
    Побіг і той і не вернувся. А третій сидів-сидів:
    - Ось піду лишень я їх прижену.
    Як побіг, так і той радий, що втік.
    Тоді цап до барана:
    - Нумо скоріше хапатись, щоб нам кашу поїсти та звідси убратись.
    Ох, як передумав один вовк:
    - Ходімо, ми їх поїмо, вражих синів.
    Прийшли, аж тих уже немає - побігли та й на дуба забрались.
    Стали вовки гадати, як би їх наздогнати. Як стали йти і знайшли їх на дубі. Цап виліз аж на верх, а баран - нижче.
    - От лягай,-кажуть вовки ковтунуватому вовкові,-ти старший, то й придумай, як нам їх добути.
    Ліг вовк догори ногами й почав ворожити. Баран на гіллі сидить та так і дрижить весь. Як упаде, та просто на вовка!
    Цап тут як закричить:
    - А подай-но мені ворожбита!
    Вовки як схопились, так аж пил по дорозі закурився.
    А цап та баран безпечно пішли собі.