Гайгай

    Такого мені легіня і треба! Я зроблю з нього царя! А ти, старий, щоб не знав біди, візьми оці гроші, і дав біднякові мішок золота.
    Чорний із хлопцем за хвилину щез. А чоловік, зажурений, вернувся додому. Та чого сумувати: жити вже в з чого, з голоду не вмре!
    А що сталося із сином? Гайгай поніс його в далекий незнайомий край. Завів хлопця до свого палацу і наказує:
    - Тут і будеш жити. Я ж говорив, що в мене не тяжка робота. Будеш собі в кімнаті сидіти і, що забагнеш, їсти й пити. Але виходити не смій; ні митися, ні стригтися, ні голитися тобі не дозволяю. Якщо витримаєш рік, по твоїй заслузі тобі заплачу. Чи пристаєш?
    - Пристаю.
    Гайгай замкнув двері, і хлопець зостався в кімнаті один.
    Так перебув рік. За той час обріс, став дуже брудним. З'явився Гайгай.
    - Вірно ти служив. Можемо з тобою і розрахуватися. Але я просив би зостатися ще на один рік.
    - Та добре, зостануся,- погодився хлопець. Витерпів і другий рік. Тоді Гайгай умовив його, щоб побув і третій.
    Так хлопець три роки жив у нечистоті. Зробився з нього здоровий хлопчище, тільки страшно цуравий і такий нечистий, що аж почорнів.
    - Такого слугу,- каже дідько,- я іще не мав. Тому не хочу тобі заплатити звичайною платою. Маю дяку тебе оженити. Даєш свою згоду?
    - Та добре би й се діло зробити. Лиш хто піде за мене - такого немитого і оброслого?
    - То не твоя жура. Ти візьмеш царівну і станеш багачем. Але, коли будеш уже сам собі паном, даси мені три задачі, які би я не міг виконати. Інакше пропадете - і ти і твоя жінка!
    - Най буде!
    Нечистий з радості аж підскочив:
    - Но, тоді готуйся. Йдемо сватати.
    - Неодягнений, нечистий?
    - Так, слухай мене...
    Сіли у бричку і рушили в путь. Стали перед високими царськими палатами. Гайгай у сріблі-злоті пішов до царя. Привітався й каже:
    - У мене є син. Я прийшов за нього сватати царівну!
    А в царя на відданні були аж три доньки.
    - Я дуже радий,- сказав сватачеві.- Але таке вже оце діло, най кожна з дівчат відповість: любить чи не любить того легіня.
    Цар закликав дочок і розповів, що прийшов сватач.
    - А де молодий? - питають дівчата.
    - Там, у бричці. Йдіть і подивіться... Наперед вибігла старша. Заглянула у бричку, а там
    сидить хлопчище - страшний, волохатий, одягнений у дрантя.
    Вернулася до палацу й каже:
    - Я його не хочу.
    Побігла середуща, але і їй не сподобався.
    - Но, видиш,- каже цар,- твого сина не хочуть дівчата.
    - А може, ще полюбиться третій?
    - Най іде, погляне, бо я своїх дочок силою не буду віддавати.
    Побігла й наймолодша. Хлопець сидить у бричці вже якийсь засмучений. Оглянула його з одного боку, з другого... "Хлоп ніби порядний, тільки би обчистити!" -o подумала про себе. Вернулася до батька і сказала:
    - Добрий молодий, мені любиться.
    - Но, видиш,- засміявся до царя Гайгай,- будемо сватами.
    Сіли за гостину й домовилися, коли посвадьбують.
    Гайгай швидко відкланявся і вернувся з хлопцем до свого палацу. А вдома говорить:
    - Наймолодша із царевих дочок засватана за тебе. Подобається?
    - Так!..
    - Тепер три дні будеш лиш купатися.
    Коли хлопець вийшов з триденної купелі, став такий красивий леґінь, що любо було глянути на нього.
    А як убрався у парадне плаття, всі почали казати, що такого хлопця пошукати треба!
    - Тепер можемо їхати до царя на весілля.
    Повели з собою і гудаків, покликали високих гостей. Словом, з'явилися в царя з великою нарадою.
    А старшим царевим донькам не терпиться глянути у бричку. "Ану, який? - думають собі про нареченого.- Хоч посміються усі з нього!" Відхилились дверці, й вийшов такий леґінь, що старша аж зомліла. А середуща нараз схопилася за голову: од такого красеня відмовилася! Під вечір з жалю скочила у воду і втопилася. А за середущою і старша...
    - Но,- шепоче хлопцеві нечистий,- дві душі вже мої - се й твоя заслуга! Тепер сподіваюся, що скоро і третя - твоя наречена, дістанеться мені.
    Але хлопець тільки засміявся. Думає собі: "Пропав би ти, дияволе, я ж тобі найду такі задачі, що голову на них поламаєш!"
    Смуток оселився у царських палатах: дві доньки загинули. Цар хилиться край столу, сльози течуть з очей. Але весілля треба вже справляти, коли почалося. А як відгуляли, Гайгай посадив молодих у бричку і відвіз до себе.
    - Но,- говорить хлопцеві,- живи з жінкою в палаці - держава твоя! А через три роки я прийду. 8я той час придумай такі три доручення, які б я не міг виконати.
    І щез просто на місці.
    Наш хлопець почав царювати. Добре йому велося. Та час швидко минав. Скінчилися три роки, і Гайгай - якби з неба впав:
    - Но, легіню, час: давай таку задачу, аби мені була не під силу.
    Хлопець вигадав: за одну ніч нечистий має поставити палац з чистого срібла-золота, а щоб до палацу вів кришталевий кіст із височезними стовпами і на тих стовпах золоті пташки співали.
    Гайгай пропав... А хлопець веселий, що вигадав нездійсниму річ. Але дружині не сказав нічого, яку баламуту має із нечистим.
    Рано повставали і не впізнають, де вони знаходяться: замість старого палацу - золота палата, а від неї до царського двору веде чудовий кришталевий міст з високими стовпами, і на стовпах пташки золоті співають.
    Не знає хлопець - чи радіти, чи журитися.
    А пропасник знову перед ним:
    - Но, початок є! Нічого ти не виграв. Давай другу роботу.
    Хлопець уже сердито:
    - Всі гори у державі за одну ніч мусиш розрівняти, з них золото, срібло і каміння зносити сюди в купу! А на тому місці, де стояли гори, має зеленітися засіяне поле!
    - Ще тяжча задача,- сміється Гайгай.- Та не біда, щось будемо робити.
    Рано встають і бачать: гори десь пропали, навколо палацу лежать купи золота, срібла і каміння... На тому ж місці, де стояли гори, зеленіє поле.
    Тепер хлопець злякався. Нечистий виконав такі тяжкі задачі! Вже лиш одна зосталася.
    - Що тобі є? - стривожилася жінка.- Така краса сталася, а ти не радієш!
    - Він розповів про свою угоду із Гайгаєм...
    - Зосталася остання задача. Якщо і ту виконає, нам буде кінець!
    Жінка подумала і каже:
    - Знаєш що? Сховайся. А як прийде сюди Гайгай, я з ним поговорю! З'явився нечистий:
    - Де молодий цар?
    - Він чогось задуманий, пішов на прогулянку. До вечора, може, й не повернеться. Якщо вам щось треба, скажіть, я зроблю.
    - Дай нову роботу - мушу її зробити ще днесь.
    - А моя задача буде правоплатна?
    - Се однаково...
    І молода жінка, вже недовго думаючи, вирвала свій кучерявий волос:
    - Бачите сей волосок? Треба його вирівняти. Мусить бути прямий, як стріла!
    Гайгай засміявся. Взяв волос за два кінці й легенько натяг:
    - Готова робота. Твій волос прямий!
    - Ану лиш пустіть його!
    Пустив, а волос ще більше скрутився.
    - Треба, щоб став рівний!
    Гайгай пробував усяко. Як добре намучився, вдарив себе рукою по лобі і каже:
    - Та я ж бачив, як ковалі залізо наперед нагріють, а тоді вирівнюють!
    І всунув волос у вогонь. А той лиш зашкварчав.
    - Такий ти силач?! - сміється з нього жінка.- Тоненький волосок - і той не зміг вирівняти. Забирайся з хижі!
    Гайгай, як побачив, що утратив діло, вдарив собою в землю й розсипався на порох. І в цей час воскресли оті сестри, що втопилися.
    - Но, ходи сюди,- покликала жінка чоловіка.- Третя задача пішла в нашу користь. І запам'ятай: прислів'я про жінок, що в них довге волосся, а короткий розум,- неправильно вигадане.
    І відтоді добре жили. Старші сестри також віддалися, і всі живуть собі щасливо ще і днесь, як не повмирали.
    На вербі дзвінчик, нашій казці кінчик.