Сірко
С I Р К О
В одного чоловiка був собака Сiрко - тяжко старий. Хазяїн бачить, що з його нiчого не буде, що вiн до хазяйства нездатний, i прогнав його од себе. Цей Сiрко никає по полю; коли це приходить до його вовк та й питає його: - Чого ти тут ходиш ? Сiрко йому вiдповiда: - Що ж, брате, прогнав мене хазяїн, я i ходжу тут. Тодi вовк йому каже: - А зробить так, щоб тебе хазяїн iзнов прийняв до себе ? Сiрко каже: - Зроби, голубчику; я вже таки чимсь тобi вiддячу. Вовк каже: - Ну, гляди: як вийде твiй хазяїн iз жiнкою жать i вона дитину положить пiд копою, то ти будеш близько ходить коло того поля, - щоб я знав, де те поле, - то я вiзьму дитину, а ти будеш однiмать од мене ту дитину, - тодi буцiмто я тебе iзлякавсь та й пущу дитину. У жнива той чоловiк i жiнка вийшли в поле жать.Жiнка поклала свою маленьку дитину пiд копою, а сама i жне коло чоловiка. Коли це вовк бiжить житом, та за дитину - i несе її полем. Сiрко за тим вовком. Доганяє його. А чоловiк кричить: - Гидж-га, Сiрко! Сiрко якось догнав того вовка й вiiбрав дитину; принiс до того чоловiка та й оддав йому. Тодi той чоловiк вийняв iз торби хлiб i кусок сала та й каже: - На, Сiрко, їж, - за те, що не дав вовковi дитину iз'їсти! Ото увечерi йдуть iз поля, беруть i Сiрка. Прийшли додому, чоловiк i каже: - Жiнко, вари лишень гречанi галушки та сито їх iз салом затовчи. Тiльки що вони iзварилися, вiн садовить Сiрка за стiл, та й сiв сам коло його, та каже: - А сип, жiнко, галушки та будем вечерять. Жiнка i насипала. Вiн Сiрковi набрав у полумисок; так уже йому годить, щоб вiн не був голодний, щоб вiн часом гарячим не обпiкся! Ото Сiрко i думає: "Треба менi вiддячить вовковi, що вiн менi таку вигоду iзробив." А той чоловiк, дiждавши м'ясниць, оддає свою дочку замiж. Сiрко пiшов у поле, знайшов там вовка та й каже йому: - Прийди у недiлю увечерi до городу мого хазяїна, а я тебе покличу в хату та вiддячу тобi за те, що ти менi добро зробив. Ото вовк, дiждавши недiлi, прийшов на те мiсце, куди йому Сiрко сказав. А в той день у того чоловiка було весiлля. Сiрко вийшов до його, та й увiв його в хату, та й посадив його пiд столом. Ото Сiрко на столi узяв пляшку горiлки, м'яса доволi й понiс пiд стiл. А люди хотiли ту собаку бить. Чоловiк каже: - Не бийте Сiрка: вiн менi добро зробив, то я i йому добро буду робить, поки його й вiку. Сiрко, що саме лучче на столi лежить, бере та подає вовковi. Обгодував i упоїв так, що вовк не витерпiв та каже: - Буду спiвать! Сiрко каже: - Не спiвай, бо тут тобi буде лихо! Лучче я тобi подам пляшку горiлки, та тiльки мовчи. Вовк, як випив ту пляшку горiлки, та каже: - Отепер уже буду спiвать. Та як завиє пiд столом ... Тодi деякi люди повтiкали з хати, а деякi хотiли бить вовка. А Сiрко i лiг на вовковi, наче хоче задушити. Хазяїн каже: - Не бийте вовка, бо ви менi Сiрка уб'єте! Вiн сам iз ним упорається добре. Ото Сiрко вивiв вовка аж на поле та й каже: - Ти менi добро iзробив, а я тобi ! Та й розпрощались.
В одного чоловiка був собака Сiрко - тяжко старий. Хазяїн бачить, що з його нiчого не буде, що вiн до хазяйства нездатний, i прогнав його од себе. Цей Сiрко никає по полю; коли це приходить до його вовк та й питає його: - Чого ти тут ходиш ? Сiрко йому вiдповiда: - Що ж, брате, прогнав мене хазяїн, я i ходжу тут. Тодi вовк йому каже: - А зробить так, щоб тебе хазяїн iзнов прийняв до себе ? Сiрко каже: - Зроби, голубчику; я вже таки чимсь тобi вiддячу. Вовк каже: - Ну, гляди: як вийде твiй хазяїн iз жiнкою жать i вона дитину положить пiд копою, то ти будеш близько ходить коло того поля, - щоб я знав, де те поле, - то я вiзьму дитину, а ти будеш однiмать од мене ту дитину, - тодi буцiмто я тебе iзлякавсь та й пущу дитину. У жнива той чоловiк i жiнка вийшли в поле жать.Жiнка поклала свою маленьку дитину пiд копою, а сама i жне коло чоловiка. Коли це вовк бiжить житом, та за дитину - i несе її полем. Сiрко за тим вовком. Доганяє його. А чоловiк кричить: - Гидж-га, Сiрко! Сiрко якось догнав того вовка й вiiбрав дитину; принiс до того чоловiка та й оддав йому. Тодi той чоловiк вийняв iз торби хлiб i кусок сала та й каже: - На, Сiрко, їж, - за те, що не дав вовковi дитину iз'їсти! Ото увечерi йдуть iз поля, беруть i Сiрка. Прийшли додому, чоловiк i каже: - Жiнко, вари лишень гречанi галушки та сито їх iз салом затовчи. Тiльки що вони iзварилися, вiн садовить Сiрка за стiл, та й сiв сам коло його, та каже: - А сип, жiнко, галушки та будем вечерять. Жiнка i насипала. Вiн Сiрковi набрав у полумисок; так уже йому годить, щоб вiн не був голодний, щоб вiн часом гарячим не обпiкся! Ото Сiрко i думає: "Треба менi вiддячить вовковi, що вiн менi таку вигоду iзробив." А той чоловiк, дiждавши м'ясниць, оддає свою дочку замiж. Сiрко пiшов у поле, знайшов там вовка та й каже йому: - Прийди у недiлю увечерi до городу мого хазяїна, а я тебе покличу в хату та вiддячу тобi за те, що ти менi добро зробив. Ото вовк, дiждавши недiлi, прийшов на те мiсце, куди йому Сiрко сказав. А в той день у того чоловiка було весiлля. Сiрко вийшов до його, та й увiв його в хату, та й посадив його пiд столом. Ото Сiрко на столi узяв пляшку горiлки, м'яса доволi й понiс пiд стiл. А люди хотiли ту собаку бить. Чоловiк каже: - Не бийте Сiрка: вiн менi добро зробив, то я i йому добро буду робить, поки його й вiку. Сiрко, що саме лучче на столi лежить, бере та подає вовковi. Обгодував i упоїв так, що вовк не витерпiв та каже: - Буду спiвать! Сiрко каже: - Не спiвай, бо тут тобi буде лихо! Лучче я тобi подам пляшку горiлки, та тiльки мовчи. Вовк, як випив ту пляшку горiлки, та каже: - Отепер уже буду спiвать. Та як завиє пiд столом ... Тодi деякi люди повтiкали з хати, а деякi хотiли бить вовка. А Сiрко i лiг на вовковi, наче хоче задушити. Хазяїн каже: - Не бийте вовка, бо ви менi Сiрка уб'єте! Вiн сам iз ним упорається добре. Ото Сiрко вивiв вовка аж на поле та й каже: - Ти менi добро iзробив, а я тобi ! Та й розпрощались.