Дідове хазяйство

Скачати   Роздрукувати

 ( 30)
    Дідове хазяйство
    Жив собі дід та баба. Посила баба діда на заробітки. Спекла йому коржик. Дід положив за пазуху та й пішов.
    Іде та й іде він собі, коли лежить жолудик та й пита діда.
    — Де ти йдеш?
    — На заробітки.
    — Візьми й мене.
    — Та йди.
    Та й укинув його у пазуху. Пішов і пішов. Навстрічу рак та й питає діда.
    — Де ти йдеш?
    — На заробітки.
    — Візьми й мене.
    — Та як же я тебе візьму, як ти щипаєшся?
    — Та я буду сам повзти.
    Ішов, ішов, навстрічу йому жаба та й пита його.
    — Діду, діду, де ти йдеш?
    — На заробітки.
    — Візьми й мене.
    — Ходім.
показати повністю
    Пішли. Ідуть та й ідуть, навстрічу їм вутка. Ну й пішли. Йдуть та й ідуть, лежить довбня. Тоді ідуть, дід несе довбню. Ідуть та й ідуть, коли лежить личко та й питається.
    — Діду, діду, де ти йдеш?
    — На заробітки.
    — Візьми й мене.
    — Ходім.
    От вони ідуть та й ідуть, попереду дід іде і довбню несе і жолудик у пазусі, а за ним повзе рак, і жаба повзе, і вуточка йде, і личко повзе.
    Ідуть та й ідуть, от у лісі земляночка. Увійшли у ту земляночку. Вуточку дід посадив у сінях на переводину, а жолудик укинув у піч, а рака і жабу у лоханку укинув, а довбню і личко серед хати, а сам поліз на піч.
    Уходе ведмідь у земляночку, затопив у печі, підсунув лоханочку і сів. У печі горить, як розпікся жолудь, та як лопнув, та ведмедя в лоб, а ведмідь як схвативсь, та по хаті, та заплутався в личко та й упав. А дід як схватився з печі та за ту довбню, та ведмедя убив, а вуточка. «Так! Так! Так!» А дід із ведмедя шкуру зняв та бабі шубу пошив та приніс на гостинець.