ДЕ ПРЯЖІ КІНЕЦЬ
Пішла дівка заміж. Довелося їй пряжу звивати, - вона не знала, де кінець нитки. Дивилась, дивилась, не могла знайти. Коли каже: - Чоловіче, запрягай коней, поїдемо до мами в гості! От чоловік запряг коней, ідуть собі до мами в гості, їдуть вони, а дві дівчини пасуть товар і ті дівчата собі гуляють. А та жінка каже до тих дівчат: - Гуляєш, чорти твою матір! А де в нитки кінець, то не знаєш! А ті дівчата кажуть: - Чому не знаю! Верхня нитка в чинах. Так ті дівчата їй сказали, а вона каже: - Завертай, чоловіче, коней! Чоловік завернув коней: вона приїхала додому, почала шукати верхню нитку в чинах і знайшла. - Вже все. Вона не знала, де нитка в мотку, то вона сказала так на докір тим дівчатам, вона собі думала: як вона не знає, то й дівчата не знають. А як ті дівчата їй сказали, вона сказала до чоловіка: - Завертай коней назад! І вона приїхала додому і знайшла кінець. Записано Осипом Роздольським в с. Барлин від Антошка Мороза, в 1893 році. Стиль запису збережено.