Чарівна палиця

Скачати   Роздрукувати

 ( 3)
    Чарівна палиця
    Жили собі дід та баба. Жили бідно. Мали корівку, а кормити її було нічим. Та й на пашу ні дід, ні баба не в змозі були водити, бо були дуже старі.
    Привів дід корову на ярмарок. Ходять навколо корови купці, заглядають їй в зуби. Бачать — корівка хоч і невелика, та здорова. Сторгувалися з дідом, і дід корову продав. Купив собі палицю, щоб було на що спиратися, пляшку горілки й ковбаси, а на решту з горя добре випив.
    Пізно ввечері дід приплівся додому. Став на дверях п'яний-преп'яний, ледве на ногах тримається й сміється. Побачила стара старого й почала сварити:
    — А щоб тебе нечиста сила забрала і в сині скали занесла! Щоб ти на гладкій дорозі ноги поламав! Ану, давай гроші!
    — Немає грошей,— відповідає дід.— Корову вовки з'їли!
    — Щоб я тебе в своїй хаті більше не виділа! Забирайся, бо кості поламаю!
    І пішов дід по світу. Прийшов до річки, добро своє по кущах розклав. Під один кущ — горілку, під другий — ковбасу. Сів та й журиться.
    В цей час один пан з панею на прогулянку вийшли. Підійшли до діда:
    — Звідки, діду, в тебе оця палиця? — Купив.
    — Продай її мені.
    — Не продам, бо палиця — чарівна!
    — Яка палиця?
    — Кажу вам, що чарівна!
    Захотів пан переконатися, як то чарує та палиця.
    — Ану, покажи, діду, які чудеса твоя палиця виробляє.
    Кинув дід палицю в кущ, під яким заховав ковбасу.
    Пішов за нею, витяг з-під куща не тільки палицю, але й ковбасу. Здивувався пан та й каже:
показати повністю
    — Закуска є, тепер коли б ще й випивка знайшлася. Кинув дід вдруге палицю під інший кущ.
    — Ану, паночку, ідіть до того куща, принесіть палицю.
    Побіг пан до куща, шукає палицю й знаходить там пляшку горілки. Приніс горілку до діда й ніяк не може надивуватися, що воно за диво.
    — Скільки просите, діду, за свою палицю?
    — Та коли вже так, паночку, просите, доведеться продати. Платіть шапку грошей!
    Побігла пані за грошима. Принесла шапку грошей, висипала дідові. Взяв пан палицю — й швидше додому, щоб, бува, дід не передумав.
    Повернувся дід додому з грішми. Помирився з бабою й живуть спокійно.
    Другого дня пішов пан в ліс кидати палицю. Кидав, кидав, та все даремно. Зрозумів пан, що дід обманув його, та пізно було.