Чи далеко до осені

Скачати   Роздрукувати

 ( 67)
    Лелека живе на старому в’язі. З лелечихою і лелеченятами. Прибігають до в’яза Тарасик, і Гриць, і Миколка, й Тетянка.
    Витанцьовують під в’язом і гукають:
    — Лелеко, лелеко, до осені далеко?
    Лелека, нагнувши дзьобату голову, незмигливо дивиться на дітей. А потім починає клекотати.
    Про що він клекоче? Спробуй розбери.
    Лелека і лелечиха враз знімаються і летять на луги, до Десни. Лелеченята топчуться в гнізді, перебирають цибатими ногами, але злетіти не наважуються.
    — Лелеко, лелеко, до осені далеко? — знову прибігають до в’яза діти.
    Лелека й лелечиха заклопотані. їм ніколи відповідати. Вони щось говорять до своїх лелеченят, а потім беруться штовхати їх на край гнізда.
    — Ой, вони ж розіб’ються! — злякано шепоче Тетянка.
    — У них же крила є! — заспокоює її Тарасик.
    Лелечата, неохоче відірвавшися від гнізда, злинають у небо. Плавно летять над садом, над городами, туди, де голубіє річка. А за ними — старі лелеки.
    Діти полегшено зітхають і весело галасують.
    Ідуть дні за днями. На зеленому човні пропливає літо.
    — Лелеко, лелеко, до осені далеко? — виспівують під в’язом Тарасик, Гриць, і Миколка, й Тетянка.
    Тиша. У гнізді порожньо. З в’яза зривається жовтий листочок кружеляючи в повітрі, поволі опускається на землю.