ДІДИЧ І ТИВОНДІДИЧ І ТИВОН
Був тивон за панщини у пана. То він як прийде до пана на диспозицію, то той пан, так як ви, каже: - Ти брешеш! А він каже: - Як я брешу, то у пана не хочу бути, я собі піду. А пан вже потім на другий день каже: - Нехай-но прийде! Він прийшов. А пан каже: - Якщо я тобі скажу, що ти брешеш, - і поклав п'ятдесят золотих на стіл, - то це твої гроші. Пішов тивон і міркує, щоб то зробити, аби ті гроші взяти зі стола? Він прийшов до пана і каже: - Я зробив вчора такий мотуз з полови аж до неба. Але той мотуз увірвався мені й впав у болото. Як в болото впав, я побіг додому, городника взяв, викопав усе і до пана прийшов. Пан дивиться на него: - А бачиш, брешеш! А той за гроші і пішов.
Записано Осипом Роздольським у с.Берлин (сучасної Львівської обл.), від Кіндрата Сторожука в 1894 році. Стиль запису збережено.