Яку кару чоловік придумав вовкові

    Яку кару чоловік придумав вовкові Раз була єдна пара: муж і жона. Жона була дуже джанглива і все ся вадила із своїм ґаздою. На біду прийшов вовк і з'їв чотири вівці з кошари. Ґазда ся бояв жоні тото повісти, бо знав, кедь повість, то підла буде його вечеря, айбо затаїти не мож було. І так він смиренно каже своїй жоні:
    — Ай, жінко, не добре ся у нас стало. Жона звідать:
    — Що таке?
    — Я би-м тобі повів, айбо ти будеш дуже сердита. Жона звідать:
    — Що тото? Що тото? Тогди ґазда каже:
    — Та прийшов вовк у кошару і з'їв чотири вівці. Тогди жона зачне:
    — А бодай би-сь ся, ґаздо, був не скольчив, такий ти у мене ґазда! Так то мені загородиш кошару! Готова праця пропадать!
    На те каже ґазда:
    — Цить, жоно, перебудемо ми тото; там шкода, де худоба. — Тогди взявся, пішов до сусіди і позичив єдно залізо, із котрим вовки імають, підставив на того місто, куди вовк зайшов, і лишив там на ніч.
    Рано прийшов позирати і видить, аж вовк ся імив у залізо, і дуже ся зрадував, аж вовк ся імив. І так біжить ід жоні і каже:
    — Ой, жінко! Я би ти щось повів, айбо то не такоє, ги учора.
    — Ну, що тото? До чорта, ти все мені якоїсь новини приказуєш!
    — Ану ж, слухай, я вовка, котрий вівці поїв, імив!
    — Ци ціле?
    — Іди, позирай!
    Жона пішла, видить вовка у залізі й каже:
    — Хвала богу, гцо-сь 'го ймив. Тепер ци знаєш що? Тепер удумай таку кару, аби усе жив — аби ся усе мучив. Ґазда каже:
    — Та що би тото було? Кедь 'му їсти не дам, іздохне з голоду, скоро здохне. Кедь 'го бити буду — і так іздохне од битки.
показати повністю