Бабусині руки

Я з бабусею своєю
Дружу давно-давно.
І ми, - скажу вам, - з нею
В усьому заодно.

Така моя бабуся –
Найкраща у житті.
А руки ж у бабусі –
Ну просто золоті!

Вони що хочеш вміють,
Скрізь роблять чудеса:
То місять щось, то миють,
Подивишся – краса!

Так товсто мажуть пінку.
Так щедро сиплять мак.
Працюють без спочинку,
А пестять ніжно так.

І в хаті, і на дворі
Пороблять все як слід.
То чистять щось в коморі,
То варять нам обід.

Як смеркне – тіні дивні
Сплітають на стіні:
Казки такі чарівні
Розказують мені.

А там нічник засвітять,
Онучка щоб міцніш спала.
Мабуть, немає в світі
Таких хороших рук!
Квітко Лев