Повчальні вірші

Хвастунець

Хлопчик Толя — молодець,
тільки трішки хвастунець.
Якось ми пішли на став.
Він мені таке сказав:
— Слово честі, не хвалюся,
я ні-чо-го не боюся!.. —
Враз на слові цім з дороги —
Толі ящірка під ноги.
З переляку,у тривозі
наш хвалько мерщій навтік.
Та спіткнувся на дорозі
й прикусив собі язик.Бойко Григорій

Сашко

В трамваї переповненім
Сашко з м’ячем сидить,
А біля нього згорблений
Старий дідусь стоїть.

Хтось до Сашка звертається:
- Чи вас у школі вчать,
Як місце дати старшому,
Як старших поважать?

- Та вчать, - Сашко відказує, -
Але оце якраз
Розпочались канікули -
Ніхто не учить нас.Бойко Григорій

Лінь

Що робити?
Наче тінь,
приросла до мене
лінь!

Я хотів уроки вчити —
адже в мене
стільки справ!
А вона шепоче:
— Вітю,
взяв би краще —
та поспав...

Суперечок не терплю!
Що поробиш?
Ліг — та сплю...

Вранці —
протираю очі:
ех, зарядочку б зробить!
Раптом чую —
лінь шепоче:
— Та навіщо це

тобі?!

Як тут
виберешся з ліжка?
Що зробив я?
Знову влігся...

Ну а вчора...
Ну а вчора —
навіть
соромно згадать! —
жовтенятські класні
збори довелося прогулять.

Ні, я спершу
йшов туди
радісно й охоче.
Раптом чую:
— Не ходи-и-и...—
клята лінь шепоче!

Як боротись —
невідомо.
Здався я,
пішов додому...

Став сумним я
і товстим —
тільки й справ,
що сплю чи їм,
не життя — а горе!

Навіть з хлопців
хтось гукне
у футбол пограть мене—
лінь одразу ж поруч!
І від ранку та й до ночі
щось шепоче
та шепоче...

Ех, коли б не вуха —
хто б її
послухав!Костецький Анатолій

Невсидющий Василь

Непосида Вася
на стільці гойдався.
Перший раз гойднувся —
і перевернувся.
Другий раз гойднувся —
знов перевернувся.
Третій раз гойднувся —
теж перевернувся!..
З того часу Вася
більше не гойдався.Костецький Анатолій

Балакучий Михайло

Як говорить Михайло,
то руками махає:
і отак, ще й отак,
не Михайло — вітряк!
І здається: за мить
наш Михайло злетить...Костецький Анатолій

Лінивий Пилип

Дуже важко жить Пилипу:
де не ляже — там прилипне,
і лише підйомним краном
підніма Пилипа мама.Костецький Анатолій

Збори

На тему «Я і ввічливість»
ідуть у класі збори.
На тему, дуже звичну нам,
Вікторія говорить.

— Почну з Вітька,

бо він себе

поводить некультурно,
він хоч і виріс до небес,
а розум — наче в курки!

— Сама ти курка! —
звивсь Вітько.—
Ще побазікай трохи,
так я тебе через вікно
геть викину за ноги!

— Диви, який!
— Лінтюх! — Тюхтій! —
наскочили дівчата.—
Женіть його під три чорти!
Він може все зірвати!

А хлопці що?
Та хлопці — враз:
— Гей, ви, сороки, цитьте!..

І от уже
вирує клас:
не збори —
справжній диспут,
— Ти, бевзь!
— Не лізь,
бо в лоба дам!
— Мовчи,
дурний гіпопотам!
— А ти —
зелений крокодил!
— А ти —
старий пузатий віл!
— А ти — жираф!
— А ти!.. А ти!..

Отак з усіх кутків летить —
аж чути в коридорі!..

На тему «Я і ввічливість»
ідуть у класі збори.Костецький Анатолій

Виступайченко

Виступайченко Панас
Завжди виступає.
А для чого? В котрий раз?
Сам того не знає.

А рука його, рука—
Мов крило у вітряка.
А язик — ой леле! —
Лопотить та меле!

Захлинається, кричить
І веде до того,
Як в порожнє перелить
Воду із пустого.

Може, є і серед вас
Виступайченко Панас?
Ви йому, братове,
Не давайте слова!Бойко Григорій