Слово
А Вкраїни ж мова —
мов те сонце дзвінкотюче,
мов те золото блискуче,
вся і давність і обнова —
українська мова.
Розцвітай же, слово,
і в родині, і у школі,
й на заводі, і у полі
пречудесно, пречудово —
розцвітай же, слово!
Хай ізнов калина
червоніє, достигає,
всьому світу заявляє:
Я — країна Україна —
на горі калина!Тичина Павло
мов те сонце дзвінкотюче,
мов те золото блискуче,
вся і давність і обнова —
українська мова.
Розцвітай же, слово,
і в родині, і у школі,
й на заводі, і у полі
пречудесно, пречудово —
розцвітай же, слово!
Хай ізнов калина
червоніє, достигає,
всьому світу заявляє:
Я — країна Україна —
на горі калина!Тичина Павло
Любіть Україну
Любіть Україну, як сонце, любіть,
як вітер, як трави, як води...
В годину щасливу і в радості мить,
любіть у годину негоди.
Любіть Україну у сні й наяву,
вишневу свою Україну,
красу п вічно живу і нову
і мову її солов’їну.
Між братніх народів, мов садом рясним,
сіяє вона над віками...
Любіть Україну всім серцем своїм
і всіми своїми ділами.Сосюра Володимир
як вітер, як трави, як води...
В годину щасливу і в радості мить,
любіть у годину негоди.
Любіть Україну у сні й наяву,
вишневу свою Україну,
красу п вічно живу і нову
і мову її солов’їну.
Між братніх народів, мов садом рясним,
сіяє вона над віками...
Любіть Україну всім серцем своїм
і всіми своїми ділами.Сосюра Володимир
Бачить - не бачить
Бачить - не бачить,
Чути - не чує,
Мовчки говорить,
Дуже мудрує.
Часом захоче -
Правди навчає;
Іноді бреше,
Всіх звеселяє.
Люба розмова, -
Будемо, діти,
З нею довіку
Жити-дружити.
Хто ж то такая
В світі щаслива,
Мудра, правдива
І жартівлива?
Як не вгадали,
Стану в пригоді:
Річ коротенька -
Книжка, та й годі.Глібов Леонід
Чути - не чує,
Мовчки говорить,
Дуже мудрує.
Часом захоче -
Правди навчає;
Іноді бреше,
Всіх звеселяє.
Люба розмова, -
Будемо, діти,
З нею довіку
Жити-дружити.
Хто ж то такая
В світі щаслива,
Мудра, правдива
І жартівлива?
Як не вгадали,
Стану в пригоді:
Річ коротенька -
Книжка, та й годі.Глібов Леонід
Учись!
Учися, мій хлопче, відмінником будь,
люби і поля, і діброви!
І де б ти не був, де б не жив, не забудь
своєї вкраїнської мови.Сосюра Володимир
люби і поля, і діброви!
І де б ти не був, де б не жив, не забудь
своєї вкраїнської мови.Сосюра Володимир
Рідна мова в рідній школі
Рідна мова в рідній школі!
Що бринить нам чарівніш?
Що нам ближче, і миліш,
І дорожче в час недолі?!
Рідна мова! Рідна мова!
Що в єдине нас злива,—
Перші матері слова,
Перша пісня колискова.
Як розлучимось з тобою,
Як забудем голос твій
І в вітчизні дорогій
Говоритимем чужою?!.
В кому думка прагне слова,
Хто в майбутнім хоче жить,
Той всім серцем закричить:
"В рідній школі рідна мова"Олесь Олександр
Що бринить нам чарівніш?
Що нам ближче, і миліш,
І дорожче в час недолі?!
Рідна мова! Рідна мова!
Що в єдине нас злива,—
Перші матері слова,
Перша пісня колискова.
Як розлучимось з тобою,
Як забудем голос твій
І в вітчизні дорогій
Говоритимем чужою?!.
В кому думка прагне слова,
Хто в майбутнім хоче жить,
Той всім серцем закричить:
"В рідній школі рідна мова"Олесь Олександр
Як-то гарно, любі діти
Як-то гарно, любі діти,
У вікно вам виглядати!
В ньому все — тополі, квіти,
Сонце й поле біля хати.
На оте вікно ранкове,
Що голівки ваші гріє,
Схожа наша рідна мова —
Цілий світ вона відкриє!
Бережіть її, малята,
Бо вона — віконце миле,
Що колись до нього мати
Піднесла вас, посадила...Терен Віктор
У вікно вам виглядати!
В ньому все — тополі, квіти,
Сонце й поле біля хати.
На оте вікно ранкове,
Що голівки ваші гріє,
Схожа наша рідна мова —
Цілий світ вона відкриє!
Бережіть її, малята,
Бо вона — віконце миле,
Що колись до нього мати
Піднесла вас, посадила...Терен Віктор
О слово рідне
О слово рідне! Шум дерев!
Музика зір блакитнооких,
Шовковий спів степів широких,
Дніпра між них левиний рев...Олесь Олександр
Музика зір блакитнооких,
Шовковий спів степів широких,
Дніпра між них левиний рев...Олесь Олександр
Рідна мова
Мово рідна, слово рідне,
Хто вас забуває,
Той у грудях не серденько,
А лиш камінь має.
Як ту мову нам забути,
Котрою учила
Нас всіх ненька говорити.
Ненька наша мила?!.Воробкевич Сидір
Хто вас забуває,
Той у грудях не серденько,
А лиш камінь має.
Як ту мову нам забути,
Котрою учила
Нас всіх ненька говорити.
Ненька наша мила?!.Воробкевич Сидір