Вірші про тварин

Лізе, лізе равлик по моріжку,
виставляє равлик довгі ніжки.

А на спині в равлика хатинка.
Заболить у тебе, равлик, спинка!

Ні, не важко равлику, не важко,
бо легка хатинка-черепашка.

Та зате, як поруч небезпека,
равлику додому недалеко:

в черепашку зразу може влізти –
і вже пташці равлика не з′їсти!Забіла Наталя

На грядці, де росте редиска,
сидить якийсь незнаний звір:
на спині в нього чорна миска
і ніжки висунулись з дір.

Та це ж, звичайно, черепаха!
І як вона прийшла сюди?
Ой черепахо-бідолахо,
ти ж тут загинеш без води!

Адже до річки через поле,
через ярочки та горби
по-черепашачи, поволі,
ти будеш лізти дві доби!...

А ми цю чорну боягузку,
що вся сховалась під щитом,
мерщій загорнемо у хустку
і понесемо всі гуртом.

І примчимо єдиним махом
в кущі до річки, до води.
Отут спокійно, черепахо,
живи й далеко не ходи!Забіла Наталя

Заєць має двоє вух.
Як одним він рухає,
Другим слухає вітрець,
Що за полем дмухає.

Одним вухом чує спів
Миші під копицею,
Другим чує, як іде
Дядечко з рушницею.

Так пасеться він собі
Врунами зеленими,
Так працює цілий день
Вухами-антенами.

А коли настане ніч,
Спатоньки вкладається –
Одне вухо стеле він,
Другим накривається.Павличко Дмитро

Хвіст трубою, спритні ніжки -
Плиг із гілки на сучок!
Носить білочка горішки
В золотий свій сундучок.

В неї очі, мов горішки,
Кожушинка хутряна,
Гострі вушка, наче ріжки,
У дуплі живе вона. Бойко Григорій

Ведмедик товстун
У своєму ліску
За літо з’їдав
Десять бочок медку.

Та стали в ласунчика
Зуби боліть.
Реве наш ведмедик,
Ночами не спить.

Не всидить на місці,
Не їсть і не п’є…
Тут з дерева дятел
Пораду дає:

— Щоб зуби боліть
Перестали у тебе,
Щодня полоскать
Шавлією їх треба…

Одужав ведмедик.
Для хворих зубів
В городі своїм
Шавлію посадив.Бойко Григорій

Коли б заманулось раптово
жирафу
пошити краватку,
то, певне, кравці
повинні були б залізати
на шафу,
тримаючи метр у руці —
щоб шию обмірять
жирафу.

Була б та краватка,
як десять краваток,
а може,— як двадцять,
а може,— як сто,.

І, певне, носити
краватку жирафа
крім нього
не зміг би ніхто.

А з краму,
що йшов би йому
на краватку,
я зміг би пошити для себе
піджак,
та, може б,
іще й на підкладку
лишилось би краму!
Отак.

Тож слава жирафам!
Спасибі жирафам
за те,
що не носять краваток вони,
бо краму б тоді на піджак —
не дістати!
Носив би я тільки
штани...Костецький Анатолій

Дві киці-сестриці,
Зелені очиці,
Дві киці-сестриці
Схотіли водиці.

Корито стареньке
Стоїть біля хати,
На ньому любенько
Сидять голуб'ята.

Дві киці-сестриці
Про воду й забули,
Дві киці-сестриці
Поживу зачули.

У них оченята
Горять, мов жаринки:
— Смачні голуб'ята,
Аж котиться слинка! —

Плигнули... Та птицям
Вдалося злетіти,
А киці-сестриці
Упали в корито.

В холодній водиці
Нявчать кошенята...
Що, киці-сестриці,
Смачні голуб'ята?!Бойко Григорій

В цьому віршику нікого
ще немає
Ну й дива!..
Нумо, зайчика прудкого
ми покличемо до нас.

Раз!
І мчить зайчисько сірий.
Два!
І ще один біжить.
А за ним —
і три, й чотири,
а за тими —
п'ять і шість.

Ой, дивися —
сім і вісім!
Скільки ж там вас?
Ого-го!
Ви ж не вміститесь
у віршик,
ви зламаєте його.

Стійте, зайчики,
чекайте —
це ж бо віршик,
а не хатка!..

Та зайчисьок —
більше й більше.
Їх уже не зупинить...
Затремтів
маленький віршик,
захитався —
і за мить
всі його рядки розпались.
Тільки зайчики зостались.Костецький Анатолій