То що за диво-літаки
Сідають в лузі на квітки?
Не спочивають з далини,
А вантажі беруть вони.
В саду старому під селом
У них є свій аеродром.
І літаки – за летом лет –
Везуть туди солодкий мед.
Невидимка-вереда
все дзижчить та набрида.
Як з’являється цей гість,
скрізь лунає «лясь» та «трісь».
Вісім лапок працьовитих
вміють сіточку зробити,
між гілок прилаштувати
та на мушок полювати.
В нього крила, в нього вуса,
Трохи я його боюся.
Як летить – так чути звук.
Бронзовий великий ...
В мене довгий хоботок,
З квіт збираю я пилок.
Ще яскраві крильця маю,
Безтурботно я літаю.
Заповзята трудівниця,
Вона праці не боїться.
Дуже сильна ця комаха
Називається ...
У живого гвинтокрила
На спині прозорі крила.
Кольорові шати,
Любить мандрувати.
У червоного малятки
На спині краплинки-цятки:
Чорні вуса, голова,
Любить лагідні слова.
По травичці, по землі
Коні бігають малі.
Іподромом для них луг,
Не поставиш їх у плуг!
Їх дружина кров з нас п’є,
В неї хист до цього є.
Як над вухом запищить -
Так і хочеться набить!
Фрукти, цукор полюбляє,
Де солодке відчуває.
В смужку в неї одежина,
Із комах уся родина.
Тонкі ніжки, два крила,
І за розміром мала.
У кімнаті, на дворі,
Рідна нам, як комарі.
Тільки лялечка проснеться -
Враз у шати одягнеться.
Погляду не відірвати -
Здатна всіх зачарувати!
Серед лісу горбик-дім,
Тисячі живуть у нім.
Працелюбні ці комахи:
Добрі, щирі, розумахи...
Ця маленька трудівниця
Мед збирає як годиться:
Все у вулик, все у соти,
Не цурається роботи!
В нього восьмеро очей,
Ніжки від самих плечей.
З павутинки робить сітку:
Восени, зимою, влітку...