На городі восени
Лежать жовті кабани,
Прив’язані за хвости,
Щоб не здумали втекти.
Тремчу, тремчу - змерзаю,
Холодним всім вітрам
Сорочку золотую
По клаптику роздам
Золоті метелики з дерева летять,
Крильцями своїми сумно шарудять.
Капле з неба, дахів, стріх
Дощ холодний, перший сніг.
Почорнів без листя сад,
Що за місяць ?
Кличуть нас ліси, поля, сади
Дозбирати осені плоди.
Із дерев спадає листя жовте
То землею ходить місяць ...
Там доорює, там сіє, трусить яблука в садах.
І малює, як уміє, на листочках і листках.
- Ну й завзята ж у роботі!
- Так за те вся в позолоті.
Хто наткав полотна
Аж від лісу до вікна ?
Сонце вже не припікає,
Коли, діти, це буває ?
У садках, гаях блукає,
жовті шати одягає,
Золотисту стелить постіль -
жде сестрицю білу в гості.
Без пензлика, без олівця
Розфарбувала деревця.
Жовте листячко летить,
під ногами шелестить.
Сонце вже не припікає,
коли, діти, це буває?
Невидимка ходить в гаї,
всі дерева роздягає.