Крута гора,—
Що не крок, то й нора.
Прийшов дідусь, зробив міст,
Прийшла дівка-красуха, по мосту тупа,
Міст розвалився, а дід аж на морі опинився.
Живе—лежить,
помре—побіжить
Надворі горою,
а в хаті водою
Зимою грію,
весною тлію,
літом умираю,
восени оживаю.
Біле покривало
весь світ обійняло
Біле, як сорочка,
Пухнате, як квочка,
Крил не має,
А гарно літає.
Що це за птиця,
Що сонця боїться?
«Що це? Що це? — всі кричать.
— Білі мухи он летять».
Білий як пір’їна,
холодний як крижина.
Як це білий цукор зветься,
Що із хмар взимі трясеться.
Зірка сніжно біла
на рукав мені злетіла,
Поки ніс її сюди,
стала краплею води.
Впаде з неба – не розіб’ється,
Впаде в воду – розпливеться.
Що це за птиця,
Що сонця боїться?
Народився восени, навесні вмираю,
Узимку своїм тілом землю зігріваю.
Біле, а не цукор,
М’яке, а не вата,
Без ніг, а йде.
Ой, зима все посріблила,
Світ весь ковдрою накрила.
З неба вже летять пушинки,
Всім відомо – це...
Білий білан
Упав на лан,
Замів сліди
Помелом бороди.
Мухи білі і лапаті –
Не живуть вони у хаті.
А як сонце припече –
З них водичка потече.
Як помнеш його ти трошки,
буде твердий, як картопля.
Летить - мовчить,
лежить - мовчить,
коли вмре - тоді зареве.