В нас зимою білим цвітом
Сад зацвів, неначе літом.
Вдень скло розбите,
вночі вставлене.
Без рук, без олівця
малює без кінця.
Зроду рук своїх не має,
а узори вишиває.
Сам не біжить,
а стояти не дозволяє.
Сивий віл випив води повен двір
Виріс ліс, білий весь:
Пішки в нього не ввійти,
На коні не в’їхати.
Я, старий дідусь,
до мосту берусь;
Хоча й сокири не має,
на то не дбаю.
У нас зимою білим цвітом
сад розцвів, неначе літом.
Що то за гість,
що тепло їсть?
Вздовж ріки тепер мости.
Можна йти по них і йти.
Це надовго і всерйоз
Все скував Дідусь...
Скрізь зима, Та що це, сон?
- Сад цвіте! – гука Антон.
- Білий цвіт он на калині!..
Та ми знаем, що це...
Без сокири і дрючків
ставить міст через річки.
Хоч сама не біжить,
а стоять не велить.
В нас зимою білим цвітом
Сад зацвів, неначе літом.
Без рук, без ніг,
а малювати вміє.